Проявники та Фіксажі для рентгенівської плівки

Проявка фотопленки – это химическое воздействие расщепления молекул бромаргирита. Чтобы фотоплёнка приобрела полученное на ней изображение, её необходимо обработать жидкостью проявителя, в состав которого входят такие реактивы, как гидрохинон, метол и пр. Присутствующие в этих веществах частички желатина воздействуют на эмульсионный слой плёнки, состоящий из бромаргирита.
Сначала реагент воздействует на молекулы бромида серебра, которые не были затронуты радиоактивным облучением или облучением от фотопленочных рамок, превращая их в металлическое серебро. Гораздо медленнее проявитель воздействует на не засвеченные молекулы бромида серебра, они расщепляются строго после продолжительного нахождения в реактиве с проявителем. Повышение температуры помещения при проявлении ускоряет расщепление молекул бромида серебра. Снижая температуру, соответственно, замедляется химическое воздействие реагента. Также на длительность реакции влияет концентрация активных веществ в реагенте. Снижение количества средств для проявки и щелочи повышает длительность проявки рентгеновской фотоплёнки. После проявки эмульсионный слой включает ещё некоторое количество молекул серебра. Для их удаления применяется другое вещество для обработки фотоплёнок – фиксаж.
Процесс проявки изображения на рентгеновской плёнке проводится строго по времени. Действуя исключительно таким образом, достигается максимальная контрастность, отсутствие вуали, реализуется вся восприимчивость материала к свету и сохраняется необходимая достоверность результатов.

Эмульсионный слой фотопленки после проявки имеет некоторое количество бромаргирита. Поэтому, для сохранения первоначальной четкости снимка и обретения устойчивости при длительном хранении, бромаргирит устраняется с эмульсионного слоя. Данный процесс и производится фиксажем изображения. Процесс устранения бромаргирита проходит посредством погружения фотоплёнки в реагент, который воздействует непосредственно на бромит, не разрушая сульфат серебра. Практически всегда реагент предстает в виде раствора на водной основе с добавлением натрия серноватистокислого.
Растворы, содержащие 5-40 % тиосульфата натрия, характеризуются скорым процессом расщепления бромаргирита. Нейтральный раствор натрия серноватисто-кислого очень восприимчив к остаткам проявителя на фотоплёнке, и имеет свойство окрашивать эти пятна в бурый цвет. Чтобы повысить стойкость фиксажа в его раствор добавляют кислоту, которая не растворяет натрий серноватисто-кислый. Это может быть уксусная или борная, в редких случаях серная кислота. Растворы фиксажа с добавлением кислоты могут храниться длительный период времени, практически не окрашиваясь.
Период времени необходимый для обработки фиксажем зависит непосредственно от температуры помещения и количества активных веществ в растворе. Самую большую скорость имеют жидкости с 30-40% содержанием натрия серноватистокислого. Для определения оптимального срока фиксирования необходимо учитывать, что срок фиксажа не должен быть меньше двойного срока проявки при фиксированной температуре. Если превысить время фиксирования, то это, скорее всего, не нанесёт никакого вреда рентгеновской плёнке. Ослабление изображения и разрушение сульфата серебра происходит лишь в том случае, если фотоплёнка пролежит в растворе с натрием серноватисто-кислым более 18-24 часов.

Проявка фотоплівки – це хімічна дія розщеплення молекул бромаргіриту. Щоб фотоплівка придбала отримане на ній зображення, її необхідно обробити рідиною проявника, до складу якого входять такі реактиви, як гідрохінон, метол тощо. Присутні в цих речовинах частинки желатину впливають емульсійний шар плівки, що складається з бромаргіриту.
Спочатку реагент впливає на молекули броміду срібла, які не були порушені радіоактивним опроміненням або опроміненням від фотоплівкових рамок, перетворюючи їх на металеве срібло. Набагато повільніше проявник впливає не засвічені молекули броміду срібла, вони розщеплюються суворо після тривалого перебування у реактиві з проявителем. Збільшення температури приміщення при прояві прискорює розщеплення молекул броміду срібла. Знижуючи температуру, відповідно, уповільнюється хімічна дія реагенту. Також тривалість реакції впливає концентрація активних речовин у реагенті. Зниження кількості засобів для прояву та лугу підвищує тривалість прояву рентгенівської фотоплівки. Після проявлення емульсійний шар включає ще кілька молекул срібла. Для їх видалення застосовується інша речовина для обробки фотоплівок – фіксаж.
Процес проявлення зображення на рентгенівській плівці проводиться строго за часом. Діючи виключно таким чином, досягається максимальна контрастність, відсутність вуалі, реалізується сприйнятливість матеріалу до світла і зберігається необхідна достовірність результатів.

Емульсійний шар фотоплівки після прояву має кілька бромаргіриту. Тому, для збереження початкової чіткості знімка та набуття стійкості при тривалому зберіганні, бромаргірит усувається з емульсійного шару. Цей процес і виконується фіксажем зображення. Процес усунення бромаргіриту проходить за допомогою занурення фотоплівки в реагент, який впливає безпосередньо на броміт, не руйнуючи сульфат срібла. Практично завжди реагент постає у вигляді розчину на водній основі з додаванням сірчанокислого натрію.
Розчини, що містять 5-40% натрію тіосульфату, характеризуються швидким процесом розщеплення бромаргіриту. Нейтральний розчин сірчано-кислого натрію дуже сприйнятливий до залишків проявника на фотоплівці, і має властивість забарвлювати ці плями в бурий колір. Щоб підвищити стійкість фіксажу в його розчин додають кислоту, яка не розчиняє сірчано-кислий натрій. Це може бути оцтова або борна, в окремих випадках сірчана кислота. Розчини фіксажу з додаванням кислоти можуть зберігатися тривалий період, практично не забарвлюючись.
Період часу необхідний обробки фіксажем залежить безпосередньо від температури приміщення та кількості активних речовин у розчині. Найбільшу швидкість мають рідини з 30-40% вмістом сірчанокислотного натрію. Для визначення оптимального терміну фіксування необхідно враховувати, що термін фіксажу не повинен бути меншим за подвійний термін прояву при фіксованій температурі. Якщо перевищити час фіксування, це, швидше за все, не завдасть ніякої шкоди рентгенівській плівці. Ослаблення зображення та руйнування сульфату срібла відбувається лише в тому випадку, якщо фотоплівка пролягає в розчині з сірчано-кислим натрієм більше 18-24 годин.