Проявники та Фіксажі для рентгенівської плівки

Проява фотоплівки — це хімічний ефект розщеплення молекул бромагіриту. Для того, щоб фотоплівка придбала отримане на ній зображення, її слід обробити рідиною, до складу якої входять такі реактиви, як гідрохінон, метил і пр. Присутні в цих речовинах частини желатину діють на емульсіні шари плівки, що складаються з бромгіриту.
По - перше, реагент впливає на молекули броміду срібла, які не були порушені радіоактивним об’ємом або опроміненням від фотоплівкових рамок, перетворюючи їх у металеве срібло. Значно повільніше він впливає на незасвітлені молекули срібла, і вони розщеплюються точно після тривалого перебування в реактиви з послідом. Підвищення температури приміщення при виявленні прискорює розщеплення молекул броміда срібла. Знижена температура сповільнюється хімічним ефектом реагента. Крім того, на тривалість реакції впливає концентрація активних речовин у реагенті. Зниження кількості засобів для прояснення та лугів збільшує тривалість протягування рентгенівських променів. Після проявок емульсійний шар включає ще деяку кількість молекул срібла. Для їх вилучення використовують іншу речовину для обробки фотоплів — фіксаж.
Процес протягування зображення на рентгенівській плівці відбувається точно за часом. Тільки таким чином, досягається максимальна контрастність, відсутність вуалу, реалізується вся сприйнятливість матеріалу до світла і підтримує необхідні результати.

Емульсіонний шар фотоплівки після проявок має деяку кількість бромагіриту. Тому бромагірит усуває з емульсіонний шар, щоб зберегти свою первинну чіткість та стабільність під час тривалого зберігання. Цей процес і виробляється фіксажем зображення. Процес усунення бромагіриту проходить занурення фотоплівки в реагент, який впливає безпосередньо на броміт, не знищуючи сульфат срібла. Майже завжди реагент з’являється у вигляді розчину на водній основі з натрієм серноватисток.
Рослини, що містять 5-40% тиосульфату натрію, характерні швидким процесом розщеплення бромагириту. Нейтральний розчин натрію серноватисто-кислого дуже сприйнятливий до залишків проявляча на фотоплівці, і має властивість фарбувати ці плями в бурхливий колір. Щоб підвищити стійкість смоктажу в його розчин додають кислоту, яка не розчиняє натрію серноватисто-кислів. Це може бути оцтова або борна кислота, в рідкісних випадках сірчана кислота. Протягом тривалого періоду, майже не пофарбовуючись, розвори фоксажу з добавкою кислоти можуть зберігатися впродовж тривалого періоду.
Період часу, необхідний для обробки фіксажем, залежить безпосередньо від температури приміщення і кількості активних речовин у розчині. Найбільшу швидкість мають рідини з 30-40% вмісту натрію сернатистокислого. Для визначення оптимального терміну фіксованості слід пам’ятати, що термін фіксажу не повинен бути меншим за подвійний термін проякання при фіксованій температурі. Якщо перевищити час фіксованості, то це, швидше за все, не завдасть шкоди рентгенівській плівці. Ослаблення зображення і руйнування сульфату срібла відбувається лише в тому випадку, якщо фотоплівка пролежить у розчині з натрієм серноватисто-кислем понад 18-24 годин.

Проявка фотоплівки – це хімічна дія розщеплення молекул бромаргіриту. Щоб фотоплівка придбала отримане на ній зображення, її необхідно обробити рідиною проявника, до складу якого входять такі реактиви, як гідрохінон, метол тощо. Присутні в цих речовинах частинки желатину впливають емульсійний шар плівки, що складається з бромаргіриту.
Спочатку реагент впливає на молекули броміду срібла, які не були порушені радіоактивним опроміненням або опроміненням від фотоплівкових рамок, перетворюючи їх на металеве срібло. Набагато повільніше проявник впливає не засвічені молекули броміду срібла, вони розщеплюються суворо після тривалого перебування у реактиві з проявителем. Збільшення температури приміщення при прояві прискорює розщеплення молекул броміду срібла. Знижуючи температуру, відповідно, уповільнюється хімічна дія реагенту. Також тривалість реакції впливає концентрація активних речовин у реагенті. Зниження кількості засобів для прояву та лугу підвищує тривалість прояву рентгенівської фотоплівки. Після проявлення емульсійний шар включає ще кілька молекул срібла. Для їх видалення застосовується інша речовина для обробки фотоплівок – фіксаж.
Процес проявлення зображення на рентгенівській плівці проводиться строго за часом. Діючи виключно таким чином, досягається максимальна контрастність, відсутність вуалі, реалізується сприйнятливість матеріалу до світла і зберігається необхідна достовірність результатів.

Емульсійний шар фотоплівки після прояву має кілька бромаргіриту. Тому, для збереження початкової чіткості знімка та набуття стійкості при тривалому зберіганні, бромаргірит усувається з емульсійного шару. Цей процес і виконується фіксажем зображення. Процес усунення бромаргіриту проходить за допомогою занурення фотоплівки в реагент, який впливає безпосередньо на броміт, не руйнуючи сульфат срібла. Практично завжди реагент постає у вигляді розчину на водній основі з додаванням сірчанокислого натрію.
Розчини, що містять 5-40% натрію тіосульфату, характеризуються швидким процесом розщеплення бромаргіриту. Нейтральний розчин сірчано-кислого натрію дуже сприйнятливий до залишків проявника на фотоплівці, і має властивість забарвлювати ці плями в бурий колір. Щоб підвищити стійкість фіксажу в його розчин додають кислоту, яка не розчиняє сірчано-кислий натрій. Це може бути оцтова або борна, в окремих випадках сірчана кислота. Розчини фіксажу з додаванням кислоти можуть зберігатися тривалий період, практично не забарвлюючись.
Період часу необхідний обробки фіксажем залежить безпосередньо від температури приміщення та кількості активних речовин у розчині. Найбільшу швидкість мають рідини з 30-40% вмістом сірчанокислотного натрію. Для визначення оптимального терміну фіксування необхідно враховувати, що термін фіксажу не повинен бути меншим за подвійний термін прояву при фіксованій температурі. Якщо перевищити час фіксування, це, швидше за все, не завдасть ніякої шкоди рентгенівській плівці. Ослаблення зображення та руйнування сульфату срібла відбувається лише в тому випадку, якщо фотоплівка пролягає в розчині з сірчано-кислим натрієм більше 18-24 годин.